надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення

Склад природних вод різноманітний і являє собою динамічну систему, що постійно змінюється, яка вміщує мінеральні й органічні речовини у завислому, колоїдному і розчиненому станах. Якість води характеризується поєднанням її фізичних властивостей, хімічного … і бактеріологічного складу. До фізичних властивостей води належать її температура, кольоровість, мутність, присмак і запах. Температура води залежить від джерела водопостачання та сезону року. Залежно від місцевих природних умов і характеру споживання води, а також в залежності від економічних міркувань схема водопостачання і складові її елементи можуть змінюватися досить сильно. Під кольоровістю води розуміють її забарвлення, яке виражається у градусах кольоровості за платиново-кобальтовою шкалою. Один градус цієї шкали відповідає 1 дм³ води, забарвленої 1 мг порошку платини. Мутність визначається вмістом у воді завислих частинок і виражається у мг/дм³. Присмак води. Схематично виокремлюють чотири присмаки води: солоний, гіркий, солодкий і кислий. Солоний присмак воді надають хлоридні солі натрію, гіркий - сульфат магнію. Кислий присмак мають мінеральні води за великого вмісту вуглекислого газу. Запах води може бути природного і штучного походження. Серед запахів природного походження розрізняють наступні: ароматичний, болотний, сірководневий, гнильний, деревний, землистий, пліснявий, рибний, трав'янистий, непевний. Хімічний склад води характеризується наступними показниками: активною реакцією (рН), твердістю (жорсткістю), окисненістю, вмістом окремих розчинених солей та їх сумарним вмістом - мінералізацією води (у водопровідній практиці - сухий залишок) Активна реакція води (рН) визначається концентрацією у воді іонів водню і виражається через рН. При рН = 7 - водне середовище нейтральне, при рН < 7 - середовище кисле (кислі води), а при рН > 7 - середовище лужне (лужні води). Твердість води визначається вмістом у ній солей кальцію і магнію. Вона виражається у мг-екв/дм³. Вирізняють твердість карбонатну, некарбонатну і загальну (їхня сума). Карбонатна твердість характеризується вмістом карбонатних солей кальцію, некарбонатна твердість — вмістом некарбонатних солей кальцію і магнію. Особливо велику твердість має морська вода. Окисненість зумовлюється вмістом у воді розчинених органічних речовин і слугує показником можливого забруднення цими речовинами, що розкладаються - чим вищий показник окиснюваності, тим гірша якість води. Мінералізація води (у водопровідній практиці - сухий залишок) - вміст у воді розчинених солей у мг/дм³. Згідно нормативних вимог мінералізація води у джерелі централізованого водопостачання не може перевищувати 1000 мг/дм³ (1 г/дм³), але може бути 1500 мг/дм³ (1,5 г/дм3) - за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території України. В той же час, за показником фізіологічної повноцінності мінерального складу води - оптимальною є мінералізація 0,2-0,5 г/дм3. Для прикладу, мінералізація води р. Дніпро становить 300-350 мг/дм³, підземних вод у бюветах м. Києва - 500-600 мг/дм³. Ступінь бактеріологічного забруднення води визначається кількістю бактерій, яка міститься у 1 см3 води. Вирізняють патогенні (хвороботворні) і сапрофітні бактерії. Для оцінки ступеня забруднення води патогенними бактеріями визначають вміст у ній кишкової палички. Бактеріальне забруднення води вимірюють колі-титром та колі-індексом. Колі-титр — об'єм води у см3, в якому міститься одна кишкова паличка. Колі-індекс — кількість кишкових паличок, які містяться у 1 дм³ води. Вимоги до якості питної води (вже після водопідготовки) в Україні визначаються ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги, контроль за якістю» та ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджених Мінохорони здоров'я 12.05. 2010 р., уведених 16.07. 2010 р. Вимоги до якості виробничої води залежать від характеру виробництва.