Аукціон "Через вогонь і в воду"

Картина "Місце прощання" Залізничний вокзал завжди асоціюється з місцем змін. Прощання з минулим, з рідною домівкою, зміною міста проживання, пошуком кращої долі. Однак в цій картині Автор(?) заклав більш глибокий сенс. Вокзал в Чернігові побудований в 1893 році та перебудований в 1950 році після руйнівної Другої Світової Війни. Його архітектура відсилає спостерігача до радянської культури запозичень симетрії, масштабності та гігантоманії. В середині будівлі величезний простір в порівнянні з яким відвідувачу можна відчути себе безпорадним маленьким гвинтиком комунізму нездатним змінити ситуацію. Офіційно архітектором “третього” чернігівського вокзалу став Г. І Гранаткин, однак є версія, що проект був створений одним невідомим німецьким полоненим на ім’я Ганс, що працював на будівництві. Більш того, говорять, що цей німець залишився жити в Чернігові й у нього навіть був свій будинок в районі мікрорайону Подусівки. До речі, це версія не така вже й фантастична, якщо подивитися, що спроектував сам Гранаткин. У … його послужному списку — поліклініка у Вінниці, літній кінотеатр в Ташкенті, станції метро Арсенальна, Хрещатик, Дніпро. Ось тільки все це … в співавторстві. А самостійні роботи — житлові будинки серії 1-438А (2), тобто ті самі “хрущовки” та “брєжнєвки”, де особливого розуму не потрібно. А чернігівський вокзал, як не глянь, справжній пам’ятник архітектури, до того ж дивно схожий на інші типові німецькі споруди того часу. Все це було закладено в головний посил картини. Вишитої вручну в стилі ретро фотографії з розмитою якістю. Передаючи дух минулого, комуністичного століття та будучи при цьому залізничними воротами і без цього в стародавнє місто Чернігів. Як нагадування про минулі важкі часи українського народу.